05.00 ранку.
Вуличні ліхтарі спочили після відпрацьованих годин. Де-не-де на будівлях жевріють жарівки, що народжують світло, яке намагається боротися з темрявою. Однак боротьба стає ще запеклішою, бо на сторону темряви приєднується туман. Повітря немов набирає ваги і утворює стіну, в яку провалюється кожен зроблений крок. Туман зачаровує. З нього виринають і в ньому пропадають постаті, які кудись поспішають. Загадковий туман, темрява і світло творять містичну атмосферу, яка з однієї сторони наганяє страх, а з іншої – цікавість і виклик. Адже заставляє напружувати пам’ять і згадувати кожен квадратний метр, щоб не спіткнутися, не потрапити в халепу. Однак Сонце перемагає та проганяє темряву і туман. Під Його проміннями зникає загадковість і відкривається правда.
Коли ми втрачаємо Бога в нашому житті, то живемо мов би в темряві і тумані, не бачачи шляху, який веде до Бога. Матеріальні речі, тілесні похоті темрявою покривають наш зір, а життя сковує страх, що в одну мить ми можемо все це втратити. Страх паралізує душу. І цей страх нагадує туман, який заворожує і робить виклик. Виклик – шукати Світло, яке проганяє геть темряву.
Тільки Світло Ісуса може розвіяти туман наших страхів і тільки в Ньому ми зможемо бачити Світ по-іншому. Прийняти Його Світло означає змінити життя. Наповнити його любов’ю до Творця, до себе і до ближніх. Його Любов є Світлом, яке проганяє темряву наших гріхів і страхів.
Фото: stihi
